Через понад 18 годин після того, як 22 березня під Москвою озброєні люди вбили щонайменше 139 людей у найсмертоноснішому теракті в Росії за 20 років, президент Володимир Путін зробив свій перший коментар про напад. У ньому він не згадував про екстремістське угруповання «Ісламська Держава», яка на той момент вже взяла на себе відповідальність за масовий розстріл людей і підпал концертного залу у Підмосков’ї.

Однак він згадав Україну, заявивши, що Київ нібито створив «вікно» на кордоні між двома країнами, щоб нападники могли спробувати втекти. Він не надав доказів.

У своєму наступному коментарі ввечері 25 березня Путін заявив, що напад здійснили «радикальні ісламісти». Але він знову натякнув на те, що Україна відіграла певну роль, а також вказав пальцем на Сполучені Штати та Захід.

Серед інших висловлювань Путіна, які чітко мали на меті донести до росіян, що за нападом стоять Україна та Захід, була і заява про те, що Сполучені Штати «використовують усі канали, щоб спробувати переконати своїх союзників та інші країни… що нібито немає жодних ознак причетності Києва».

Путін сказав, що ця атака була частиною того, що він описав як спроби України, «виконуючи накази своїх західних кураторів», «посіяти паніку» в Росії, оскільки сили Москви досягають успіхів на фронті в Україні.

Тим часом державні ЗМІ в Росії завзято підігрували думці, що за нападом стоять Україна та Захід. Це ж робили і російські високопосадовці та законодавці. У короткій відео, оприлюдненій у російському "Telegram"-овому каналі SHOT, репортер запитав секретаря Ради безпеки та близького соратника Путіна Миколу Патрушева: «ІДІЛ чи Україна?». Патрушев відповів: «Звісно, Україна».

Звинувачення зовнішніх сил у тому, що відбувається в Росії – від терактів до мирних протестів опозиції – для Путіна не є чимось новим. Він робив це принаймні з 2004 року, після кризи із заручниками, яка призвела до загибелі понад 330 людей у школі в південному місті Беслан, коли він натякав, що Вашингтон і Захід підтримують ісламських бойовиків на Північному Кавказі в спробі послабити Росію.

У Беслан (регіон Північна Осетія) бойовики захопили в заручники понад 1200 учнів та вчителів школи №1. Внаслідок нападу і наступного штурму будівлі силовиками загинули 334 людини, 186 із них – діти

Але цього разу ставки можуть бути особливо високими: Путін щойно здобув новий шестирічний термін на виборах, які були затьмарені доказами широкомасштабних фальсифікацій, а його рішення розпочати повне вторгнення в Україну два роки тому призвело до тривалої, виснажливої війни і до втрати сотень тисяч росіян, а не до швидкого підкорення Києва, на яке він, очевидно, розраховував.

Ось деякі з причин, чому Путін нині звинувачує Київ і Захід у нападі на «Крокус Сіті Хол».

«Війна з Вашингтоном»

Від початку повномасштабного вторгнення Україну в лютому 2022 року Путін намагався перетворити Росію на країну, де провоєнна позиція є само собою зрозумілою справою, фактом життя, і використати це, щоб зміцнити контроль над країною.

Його прессекретар Дмитро Пєсков нещодавно закликав до «внутрішньої мобілізації», маючи на увазі, що росіяни повинні не просто підтримувати війну напоказ, а вірити в неї як щось священне. Така пропозиція вражає, оскільки більшість росіян, схоже, підтримують війну пасивно і без особистого ентузіазму.

Путін дедалі частіше намагається переконати громадян, що країна веде не агресивну війну проти України, а радше екзистенційну оборонну війну, в якій Україна є лише інструментом у руках Вашингтона та Заходу, які прагнуть домінувати над Росією чи знищити її. Цей світогляд впроваджується через закони, які держава використовує, щоб змусити замовкнути росіян, які критикують або ставлять під сумнів війну в Україні.

У такий наратив погано виписується смертоносна атака ісламських екстремістів. Напад на «Крокус Сіті Хол» може свідчити про те, що Путін прогледів загрозу, яка є більш неминучою або реальнішою за ті, які, як він каже, становить Захід.

«Провал»

На цьому тлі припущення, що атака була справою рук Заходу, виглядає як доволі несерйозна спроба пом’якшити невдоволення через «серйозний провал розвідки», як це описує науковий співробітник Atlantic Council та колишній посол США в Москві Александр Вершбоу.

Те, що таку загрозу імовірно прогледіли, особливо важко пояснити у світлі того, що раніше в березні Сполучені Штати попередили Росію про розвідувальні дані, які вказують на те, що екстремісти мають «фіналізовані плани» нападу, і той факт, що Путін за три дні до атаки публічно відкинув попередження як «провокаційну» спробу «залякати та дестабілізувати наше суспільство».

Попередження від США надійшло ще перед президентськими виборами 15-17 березня. Таким чином те, що Кремль покладає провину на Сполучені Штати, ніби вони зіграли роль у нападі, може мати сенс для того, щоб вписати попередження США у ширший наратив війни, у якому вороги Росії не зупиняться ні перед чим, щоб взяти верх.

Україна заперечує будь-яку причетність до нападу, а речниця Ради національної безпеки США Едрієн Вотсон 24 березня заявила, що «не існує жодної української причетності.

Дилема

Хоча видимих доказів зв’язку з Україною немає, існує очевидний зв’язок із Центральною Азією: російська влада затримала щонайменше 11 осіб, і вісьмох із них взяла під варту, у тому числі чотирьох громадян Таджикистану, яких звинувачують у скоєнні стрілянини.

Оскільки Росія значною мірою покладається на трудових мігрантів з Таджикистану та інших країн Центральної Азії, етнічність підозрюваних ставить перед Путіним «серйозну політичну дилему», каже аналітик російської політики та питань безпеки Марк Ґалеотті.

«Якщо він каже: «Так, це була «Ісламська держава», яка діяла руками жителів Центральної Азії та гастарбайтерів», то, по-перше, це загострює расову напругу, що насправді є проблемним питанням у багатонаціональній, багатоконфесійній Росії, де 10 відсотків населення є мусульманами. Але це також провокує запитання: що ви збираєтеся з цим робити? Неминучим наслідком будуть певні репресії проти жителів Центральної Азії, які, як ми знаємо з минулого досвіду, будуть здійснюватися досить бандитським і жорстким способом», – сказав він.

«Зараз Росія не може дозволити собі вигнати цих центральноазіатських робітників – вона потребує їх…. Через вплив війни та необхідність роботи на повну потужність оборонних заводів, фактично існує нестача робочої сили».

Теракт під Москвою посилив напругу між етносами в Росії. Публічна демонстрація жорстких кадрів, на яких видно, як російські силовики знущаються над затриманими, імовірно покликана вгамувати будь-яку жагу помсти. Але, за словами Ґалеотті, Путін, можливо, сподівається уникнути радикальних кроків, таких як встановлення суворіших обмежень на в’їзд до Росії для громадян Таджикистану та його сусідів, оскільки це «зашкодить російській економіці та позиціям Росії серед її ключових центральноазіатських союзників».